|
Шевченко й рідна мова |
||
|
|
Озираючи минуле України, з літературних творів Тараса Шевченка ми можемо судити про багатство тогочасної української мови, і допоки живе пам’ять про Тараса Шевченка та його твори, не знайдеться у світі сили, яка була б здатна знищити українську мову. Нерідко можна чути від „старшобратів” – цей термін набув історично-дражливого змісту, коли з боку росіян чуємо задавакувато-зневажливі зауваження про вторинність української мови, мовляв сам Тарас Шевченко писав російською мовою. Так, свята правда – писав! Але як писав, як кажуть поляки „най би” так росіяни писали мовою українською! Не вміють і не бажають повчитись у Марка Вовчка. Документально встановлено, що словарний запас російських слів у творах Тараса Шевченка, написаних російською мовою перевищує мовний запас слів у творах, подумати лячно, самого Пушкіна. Тараса Шевченка виростило селянське і столичне середовище, він, звичайно, в значній мірі селянський поет, так само, як і поети російські тієї доби. Пейзажні описи в творах Тараса Шевченка нині читаються як щось казкове, неймовірне, украй ідилічне, але такою неповторно-первісною була майже міфічна або райська краса природи тих днів. Тільки на великих просторах землі людина з особливим відчуттям усвідомлює, яке це велике щастя бути невід’ємною часточкою свого рідного краю. Українець завжди радіє з того, що жив колись і живе дотепер Тарас Шевченко, який незрадливо любив рідну землю і вчив любити цю землю своїх братів і сестер, внуків і правнуків і цілі покоління нащадків українського роду в самій Україні і по світу розкиданих. Заклик Тараса „Обнімітесь, брати мої...” ще довго не буде зніматись з порядку денного всього українства на землі сущого... |
![]() |